«Шустрий» – прикордонник Житомирського прикордонного загону імені Січових Стрільців. Родом з Сумщини. Після школи навчання проходив в училищі за фахом каменяра-зварювальника.

Коли прийшов призовний вік, відразу направився у військкомат. Спочатку хотів піти служити за контрактом, проте не вийшло, тому залишилася строкова служба.

Службу проходив в Харківському прикордонному загоні. Побратимів, з якими виконував військові обов’язки, згадує дуже гарними словами. «Коли були якісь проблеми, завжди стояли один за одного, кожен був готовий прийти на допомогу, усе вирішували гуртом», - згадує свій колектив «Шустрий». Тут-таки, на Харківщині, прикордонник й зустрів повномасштабне вторгнення ворога.

Пригадує, що до 24 лютого 2022 року час строкової служби сплинув, весь його призов пішов в запас Збройних Сил України. А його затримали – був на навчаннях. І в ніч на 24 число заступив у свій, як тоді думав, останній наряд. Проте не судилося. Близько 4-ї години ранку прикордонний наряд, в складі якого перебував хлопець, був підданий масовому обстрілу з території росії. Спочатку по них працював кулемет і за декілька хвилин їх почали засипати Гради. Прикордонники, зазнавши втрат, трималися. Згодом наряд зафіксував рух тяжкої ворожої техніки з трьох напрямків, яка прорвала кордон й рушила вглиб України. Передавши інформацію про рух техніки, військовослужбовці отримали команду на відхід. До своїх пробиралися полями та лісосмугами.

За декілька місяців активних бойових дій «Шустрого» було переведено на західний кордон. Він вирішує підписати контракт з ДПСУ. «Відверто, на заході мені не сподобалось, увесь час служби там рвався назад, до своїх, на схід. Тож, коли випала нагода перевестися в Житомирський прикордонний загін, відразу дав згоду. Уже ближче», - каже захисник.

Поїхав обороняти північ своєї Батьківщини. Тут, поряд з іншим, виконував завдання з інженерного облаштування державного кордону та зведення захисних споруд. Освіта «Шустрого» знайшла своє практичне застосування.

Згодом, за першої можливості, перевівся в бойовий підрозділ загону, який саме готувався для виконання завдань в зоні активних бойових дій. За деякий час в складі підрозділу вибув на Донеччину боронити Україну.

«Шустрий» наймолодший у своїй родині. Йому 21. Брат на два роки старший. Має тата та маму. Батько й брат також боронять Україну, проте, в лавах ЗСУ. Каже, що мама дуже переживає. Постійно висилає йому посилки. «Намагався відмовитися, казав мамі, що мені не потрібно. Проте вона сама знаходить відділення пошти й відправляє», - з усмішкою каже хлопець, поряд з цим, додає: «Батько сказав, що я дурень, адже він пішов на війну ще у 2014, щоб я не знав що це таке. Але сталося, як сталося. Переживаємо одне за одного».

Про війну говорить неохоче. Коротко, без подробиць. «Що говорити. Які події? Все по старому. Страшно, не страшно – треба», – підсумовує захисник. Каже, що ворог підступний. Постійно здійснює обстріли, закидає дронами-камікадзе, обстрілює техніку, скидає КАБи. Вкрай важко взимку, коли сильні морози. Замерзає усе, навіть серветки. І тут в пригоді стають окопні свічки.

Одного разу «Шустрий» полонив окупанта. Після проведення одного з боїв захисники відтіснили підрозділ ворога. За декілька днів після сутички наші воїни помітили чоловіка, який знаходився під підбитою ворожою бойовою технікою. Шустрий висунувся на місце та повернувся з полоненим ворогом, який виявився колишнім в’язнем. В нього було поранено дві ноги. Як з’ясувалось, окупанта кинули вмирати свої, забравши в нього автомат, каску та бронежилет вони втекли, залишивши пораненого «побратима», розказуючи про «обов’язкову» евакуацію. Так окупант й «прожив» п’ять днів під російським брухтом.

Прагнення «Шустрого» перевестися в Харків залишається актуальним. Має бажання доєднатися до підрозділу, де служить батько й брат і разом визволяти Україну від ворожої нечисті. Також називає кого б хотів побачити з часу коли проходив строкову службу. Особливо теплі спогади про кочегара Андрія, який працював в прикордонному підрозділі, де військовослужбовець проходив службу і який завжди допомагав, як добрим словом, так і ділом. Каже на Харківщині є багато знайомих і друзів й обов’язково має з ними усіма зустрітися.

Боягузам, як ласкаво називає захисник тих, хто боїться йти до війська, пропонує залишатися вдома. Впевнений, що пуття від них не буде, вони так само будуть продовжувати ховатись й боятись.

«Приходьте на заробітки. Платять 100 тисяч, я ще дам свої гроші», - говорить «Шустрий».

«Шустрий» впевнений в Перемозі України, а окупантам каже: «Повертайтеся  на свою територію, вас чіпати ніхто не буде, а на своїй землі ми будемо стояти до останнього»!